Ukraine

ЗАКОН Про засади державної мовної політики

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 23, ст.218)

Відповідно до положень Конституції України, Декларації прав національностей, Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" тощо,

враховуючи, що вільне використання мов у приватному і суспільному житті відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основоположних свобод людини є невід'ємним правом кожної людини;

надаючи важливого значення зміцненню статусу державної - української мови як одного з найважливіших чинників національної самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності;

виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність усіх національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення і консолідації суспільства,

цим Законом визначаються засади державної мовної політики в Україні.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.

Визначення термінів

1) Терміни, використані в цьому Законі, вживаються у такому значенні:

державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо;

мовна група - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову;

мовна меншина - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю менша, ніж решта населення держави;

регіональна мовна група - група осіб, що проживає у певному регіоні (населеному пункті), яка має спільну рідну мову;

регіон - окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села;

регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;

територія, на якій поширена регіональна мова, - територія однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць України (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села), де регіональна мова є засобом комунікації певної кількості осіб, що виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цьому Законі;

рідна мова - перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві;

мови національних меншин - мова меншини, що об'єднана спільним етнічним походженням.

Стаття 2.

Завдання державної мовної політики

Державна мовна політика в Україні має своїм завданням регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної, регіональних мов або мов меншин та інших мов, якими користується населення країни в державному, економічному, політичному і громадському житті, міжособовому та міжнародному спілкуванні, охорону конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її мови і культури, зміцнення єдності українського суспільства.

Стаття 3.

Право мовного самовизначення

1) Кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.

2) Кожен незалежно від етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання, релігійних переконань має право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному та приватному житті, вивчати і підтримувати будь-яку мову.

Стаття 4.

Законодавство України про мови

1) Законодавство України про мови складається з Конституції України, Декларації прав національностей України, цього Закону, законів України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", "Про національні меншини", "Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин" та інших законів України, а також міжнародних договорів, що регулюють питання використання мов, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні - виключно цим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

2) Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України про мови, то застосовуються норми, які містять більш сприятливі положення щодо прав людини.

Стаття 5.

Цілі та принципи державної мовної політики

1) Державна мовна політика України базується на визнанні і всебічному розвитку української мови як державної і гарантуванні вільного розвитку регіональних мов або мов меншин, інших мов, а також права мовного самовизначення і мовних уподобань кожної людини.

2) При здійсненні державної мовної політики Україна дотримується таких цілей і принципів:

1. визнання всіх мов, які традиційно використовуються в межах держави чи її певної території, національним надбанням, недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками;

2. забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території держави із створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин на тих територіях і в тих випадках, де це є виправданим;

3. сприяння використанню регіональних мов або мов меншин в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створення можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя в межах територій, на яких такі мови використовуються, та з урахуванням стану кожної мови;

4. підтримання і розвиток культурних взаємин між різними мовними групами;

5. забезпечення умов для вивчення української мови як державної, регіональних мов або мов меншин, інших мов і викладання цими мовами з урахуванням стану кожної мови на відповідних рівнях освіти у державних і комунальних навчальних закладах;

6. сприяння здійсненню наукових досліджень у сфері мовної політики;

7. розвиток міжнародного обміну з питань, що охоплюються цим Законом, стосовно мов, які використовуються у двох або декількох державах;

8. поважання меж ареалу розповсюдження регіональних мов або мов меншин з метою забезпечення того, щоб існуючий або новий адміністративно-територіальний устрій не створював перешкод для їх розвитку;

9. застосування принципу плюрилінгвізму, за якого кожна особа в суспільстві вільно володіє кількома мовами, на відміну від ситуації, коли окремі мовні групи володіють тільки своїми мовами.

3) Держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.

Стаття 6.

Державна мова України

1) Державною мовою України є українська мова.

2) Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.

3) Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.

4) Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі. Порядок затвердження словників української мови і довідників з українського правопису як загальнообов'язкових довідкових посібників при використанні української мови, а також порядок офіційного видання цих довідників визначаються Кабінетом Міністрів України. Держава сприяє використанню нормативної форми української мови в засобах масової інформації, інших публічних сферах.

5) Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.

Стаття 7.

Регіональні мови або мови меншин України

1. Принципи мовної політики, викладені у статті 5 цього Закону, застосовуються до всіх регіональних мов або мов меншин України, які вживаються в межах її території.

2) У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.

3) До кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.

За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.

Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова.

У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів. Дії або бездіяльність місцевої ради можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Порядок формування ініціативних груп та складання підписних листів у такому випадку визначається законодавством про референдуми.

4) Чисельність регіональної мовної групи на певній території визначається на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл).

5) При проведенні Всеукраїнського перепису населення для виявлення належності фізичних осіб до конкретних мовних груп у переписному листі має бути використано запитання про мову, яке б ідентифікувало рідну мову особи щодо належності до тієї чи іншої мовної групи.

6) Регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам частини третьої цієї статті, використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом.

7) У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту регіональної мови або мови меншини, передбачених цим Законом, є обов'язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб.

8)  За межами території, на якій поширена регіональна мова, вона може вільно використовуватися, у порядку, що визначається цим Законом.

9)  Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту регіональних мов або мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови.

Стаття 8.

Захист мовних прав і свобод людини і громадянина

1) Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення державної, регіональних мов або мов меншин в офіційних документах і текстах, що веде до створення перешкод і обмежень у користуванні ними, порушення прав людини, а також розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 161 Кримінального кодексу України.

2) Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої мовні права і свободи від порушень і протиправних посягань.

3) Кожному гарантується право на захист у відповідних державних органах і суді своїх мовних прав і законних інтересів, мовних прав і законних інтересів своїх дітей, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб, якими порушуються мовні права і свободи людини і громадянина.

4) Кожен має право звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

5) Кожен має право після використання всіх національних форм і засобів правового захисту звертатися за захистом своїх мовних прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Loi sur les principes de la politique linguistique de l'État

(Bulletin de la Verkhovna Rada (BVR), 2013, № 23 , st.218)

Conformément aux dispositions de la Constitution de l'Ukraine, de la Déclaration des droits des nationalités, de la Loi ukrainienne sur la ratification de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires, etc.;

Considérant que le libre usage des langues dans la vie privée et publique, conformément aux principes énoncés dans le Pacte international des Nations unies relatif aux droits civils et politiques, et l'esprit de la Convention du Conseil de l'Europe pour la protection des droits de l'homme et des libertés fondamentales, constitue un droit inaliénable de chaque personne;

Ayant souligné l'importance de renforcer le statut de l'État par la langue ukrainienne comme l'un des facteurs les plus importants de l'identité nationale du peuple ukrainien afin de garantir sa souveraineté nationale;

Partant du fait que seul le développement libre et les droits égaux pour toutes les langues nationales, et qu'une haute culture linguistique est le fondement d'une mutuelle compréhension spirituelle, de développement culturel et de consolidation de la société,

La présente loi définit les principes de la politique linguistique de l'État en Ukraine.

CHAPITRE I

DISPOSITIONS GÉNÉRALES

Article 1^er

Définition des termes

1) Les termes utilisés dans la présente loi ont les significations suivantes :

langue officielle : celle fixée par la loi, dont l'emploi est nécessaire à la gestion de l'administration publique, des institutions de gestion et des organismes, des entreprises, des institutions publiques, de l'éducation, de la science, de la culture et des domaines de la communication, de l'informatique, etc.;

groupe linguistique : groupe de personnes vivant en Ukraine, qui a une langue maternelle commune;

minorité linguistique : groupe de personnes vivant en Ukraine, qui a une langue maternelle commune différente de la langue officielle et numériquement inférieure au reste de la population de l'État ;

groupe de langues régionales : groupe de personnes vivant dans une région particulière (localité), qui a une langue maternelle commune ;

région : autre unité administrative autogérée qui peut être la République autonome de Crimée, une oblast, un district, une ville, un village;

langue régionale ou minoritaire : langue qui est traditionnellement employée sur le territoire d'un État par des ressortissants de cet État et qui constituent un groupe numériquement inférieur au reste de la population de cet État, ou est différente de la langue officielle de cet État;

territoire sur lequel la langue régionale est répandue : territoire d'une ou de plusieurs unités administratives territoriales de l'Ukraine (y compris la Crimée, un oblast, un district, une ville ou un village) où la langue régionale est un moyen de communication d'un certain nombre de locuteurs pour justifier la mise en œuvre des différents services de sécurité et de mesures d'incitation prévues par la présente loi;

langue maternelle : la première langue qu'un individu emploie dans la petite enfance ;

langues minoritaires : langues des minorités linguistiques qui partagent une origine ethnique commune. 

Article 2

Objectif de la politique linguistique de l'État

La politique linguistique de l'État en Ukraine a pour objectif de réglementer les communications publiques dans le développement globales et l'emploi de l'ukrainien comme langue officielle, ainsi que les langues régionales ou minoritaires et les autres langues utilisées par la population de l'État, dans la vie économique, politique et sociale, dans les communications interpersonnelles et internationales, dans la protection des droits constitutionnels des citoyens dans ce domaine et en favorisant une attitude respectueuse de la dignité nationale des personnes, de leur langue et de leur culture, et en renforçant l'unité de la société ukrainienne.

Article 3

Le droit à la liberté de la langue

1) Toute personne a le droit de choisir librement sa langue maternelle, ainsi que sa langue de communication et de se reconnaître elle-même bilingue ou multilingue, et de modifier ses préférences linguistiques.

2) Toute personne, indépendamment de son origine ethnique, de son identité culturelle nationale, de son lieu de résidence et de ses convictions religieuses est libre d'utiliser n'importe quelle langue dans la vie publique et privée, d'étudier et de maintenir une langue de son choix.

Article 4

Législation ukrainienne sur les langues

1) La législation de l'Ukraine sur la langue repose sur la Constitution, la Déclaration des droits des nationalités de l'Ukraine, la présente loi, la loi de l'Ukraine «sur la ratification de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires», la Loi sur les minorités nationales, la loi «sur la ratification de la Convention-cadre pour la protection des minorités nationales» ainsi que d'autres lois de l'Ukraine et les accords internationaux qui régissent l'emploi des langues, et ratifiés par la Verkhovna Rada d'Ukraine.

Les principes fondamentaux de la politique linguistique de l'État sont déterminés par la Constitution de l'Ukraine et la procédure pour l'emploi des langues en Ukraine, et ce, exclusivement dans la présente loi, ainsi que les dispositions provenant d'autres actes qui définissent les caractéristiques de l'emploi des langues dans les différentes sphères de la vie publique.

2) Si un traité international de l'Ukraine ratifié par la Verkhovna Rada adopte des règles autres que celles prévues par la législation de l'Ukraine concernant les langues, doivent s'appliquer celles qui contiennent les dispositions les plus favorables sur les droits de l'homme.

Article 5

Buts et principes de la politique linguistique de l'État

1) La politique linguistique de l'État ukrainien repose sur la reconnaissance et l'épanouissement de l'ukrainien comme langue officielle et de garantir le libre développement des langues régionales ou minoritaires, ainsi que d'autres langues, et les droits linguistiques d'auto-détermination et les préférences linguistiques de chacun.

2) Dans la mise en œuvre de la politique linguistique de l'État, l'Ukraine adhère aux objectifs et principes suivants :

1. la reconnaissance de toutes les langues traditionnellement utilisées dans l'État ou sur son territoire défini comme patrimoine national en évitant les privilèges ou les restrictions fondées sur des motifs linguistiques ;

2. assurer le développement global et le fonctionnement de l'ukrainien comme langue officielle dans toutes les sphères de la vie sociale dans l'État avec la création de la possibilité d'employer parallèlement des langues régionales ou minoritaires dans ces domaines et dans les cas où il est justifié ;

3. promouvoir l'usage des langues régionales ou minoritaires sous forme orale et écrite dans l'enseignement, les médias et la création de débouchés pour leur emploi dans les activités des organismes de l'État et des collectivités locales et le pouvoir judiciaire, dans les activités économiques et sociales, dans la conduite des activités culturelles et d'autres domaines de la vie publique dans les territoires dans lesquels ces langues sont pratiquées et en tenant compte de la situation de chaque langue ;

4. le maintien et le développement des relations culturelles entre les différents groupes linguistiques ;

5. garantir les conditions pour l'apprentissage de l'ukrainien comme langue officielle, ainsi que des langues régionales ou minoritaires et d'autres langues, et pour l'enseignement de ces langues en fonction du statut de chacune des langues à des niveaux appropriés de l'enseignement dans les établissements scolaires publiques et municipales ;

6. promouvoir la mise en œuvre de la recherche dans le domaine de la politique linguistique ;

7. développer les échanges internationaux dans les domaines couverts par la présente loi concernant les langues utilisées dans deux ou plusieurs États ;

8. respecter les limites des aires de diffusion des langues régionales ou minoritaires, afin de s'assurer que les divisions administratives existantes ou nouvelles ne constituent pas un obstacle à leur développement ;

9. appliquer le principe du plurilinguisme en vertu duquel chaque membre de la société parle couramment plusieurs langues, par opposition à une situation où les groupes linguistiques distincts ont seulement la maîtrise de leurs propres langues.

3) L'État encourage le développement du multilinguisme, l'apprentissage des langues de communication internationale, en particulier celles qui sont les langues officielles des Nations unies, de l'UNESCO et d'autres organisations internationales.

Article 6

La langue officielle de l'Ukraine

1) La langue officielle de l'Ukraine est l'ukrainien.

2) Comme langue officielle, la langue ukrainienne doit être obligatoire pour son usage sur tout le territoire de l'Ukraine par les organismes des pouvoirs législatif, exécutif et judiciaire dans l'exercice de leur autorité, dans les traités internationaux, dans le processus éducatif dans les établissements d'enseignement et en fonction de la portée et des modalités prévues par la présente loi. L'État encourage l'emploi de la langue officielle dans les médias, les sciences, la culture et d'autres domaines de la vie publique.

3) L'application obligatoire de la langue officielle ou la promotion de son emploi dans l'un ou l'autre domaine de la vie publique ne doit pas être interprétée comme niant ou restreignant le droit d'utiliser les langues régionales ou minoritaires dans les domaines pertinents et dans les territoires.

4) Les règles de la langue ukrainienne sont définies dans le Dictionnaire de langue ukrainienne et de l'orthographe ukrainienne. La procédure d'approbation des dictionnaires de langue ukrainienne et des manuels en orthographe ukrainienne sont des ouvrages de référence obligatoires pour l'utilisation de l'ukrainien, et la publication officielle de ces manuels est déterminée par le Conseil des ministres de l'Ukraine. L'État encourage l'emploi de la forme standard de la langue ukrainienne dans les médias et d'autres secteurs publics.

5) Rien dans la présente loi ne doit être interprété comme visant à réduire la portée de la langue officielle.

Article 7

Langues régionales ou minoritaires de l'Ukraine

1) Les principes de la politique linguistique prévue à l'article 5 de la présente loi sont appliqués à toutes les langues régionales ou minoritaires parlées sur le territoire de l'Ukraine.

2) En vertu de la Charte européenne des langues régionales ou minoritaires, les langues régionales ou minoritaires de l'Ukraine, auxquelles s'appliquent les mesures visant l'emploi des langues régionales ou minoritaires déterminées dans la présente loi : le russe, le biélorusse, le bulgare, l'arménien, le gagaouze, le yiddish, le tatar de Crimée, le moldave, l'allemand, le grec moderne, le polonais, le rom, le roumain, le slovaque, le hongrois, le ruthène, le karaïte et le trasianka.

3) Pour chaque langue définie au deuxième paragraphe du présent article, les mesures visent à l'emploi des langues régionales ou minoritaires, comme le prévoit la présente loi, à la condition que le nombre de locuteurs des langues régionales résidant dans la région où la langue est employée représente 10 % ou plus de sa population.

Par décision du conseil local dans certains cas et en tenant compte des situations particulières, de telles mesures peuvent être appliquées à la langue lorsque le groupe de la langue régionale est inférieur à 10 % de la population du territoire concerné.

Le droit de soulever la question concernant l'application des mesures visant à l'utilisation des langues régionales ou minoritaires appartient également aux habitants du territoire sur lequel cette langue est employée.

Au cas où les signatures de plus de 10 % des personnes vivant dans un territoire particulier sont recueillies, le conseil municipal doit prendre une décision dans les 30 jours suivant la réception des listes de souscription. Les actes ou les omissions du Conseil local peuvent être contestés devant les tribunaux, conformément à la procédure administrative.

La procédure pour constituer des groupes d'initiative et la préparation des listes de signature sont déterminées dans ce cas par la législation en matière de référendum.

4) L'effectif du groupe de langue régionale dans une zone particulière est déterminé sur la base du recensement de la composition linguistique de la population en termes d'unités administratives (la République autonome de Crimée, les régions, les oblasts, les villes  et les villages).

5) Dans le cadre d'un recensement pour identifier les individus appartenant à des groupes linguistiques spécifiques dans des listes de recensement, des questions doivent être utilisées sur la langue, quelle que soit la langue maternelle qui aurait permis d'identifié l'appartenance à un groupe linguistique particulier.

6) La langue régionale ou minoritaire (ou les langues) qui répond aux conditions du troisième paragraphe du présent article doit être utilisée dans la zone appropriée de l'Ukraine au sein des collectivités locales, de la République autonome de Crimée et des organismes d'autonomie locale, et enseignée dans les établissements d'enseignement de l'État et des institutions municipales, et employée dans d'autres domaines de la vie publique en fonction de la portée et de la procédure définies par la présente loi.

7) Dans le territoire dans lequel une langue régionale ou minoritaire, correspondant au paragraphe 3 du présent article, la mise en œuvre de mesures pour le développement, l'emploi et la protection des langues régionales ou minoritaires prévues par la présente loi est contraignante pour les autorités publiques locales, les collectivités locales, les associations, les institutions, les organisations, les entreprises, leurs dirigeants et leurs employés, ainsi que les citoyens, les entreprises et les personnes physiques.

8) En dehors du territoire dans lequel une langue régionale est répandue, elle peut être utilisée librement, conformément à la procédure prévue par la présente loi.

9) Rien dans la présente loi concernant les mesures pour le développement, l'emploi et la protection des langues régionales ou minoritaires ne doit pas être interprété comme créant des obstacles à l'utilisation de la langue officielle.

Article 8

La protection des droits linguistiques et les libertés de l'homme et du citoyen

1) L'humiliation publique ou le mépris envers la langue officielle ou les langues minoritaires ou régionales, la déformation délibérée de ces langues dans les documents officiels et les textes menant à la création d'obstacles et de restrictions sur leur utilisation, les violations des droits de l'homme, ainsi que l'incitation à la haine pour des motifs linguistiques engagent la responsabilité prévue à l'article 161 Code pénal de l'Ukraine.

2) Chacun a le droit de protéger, par tous les moyens qui ne sont pas interdits par la loi, ses droits linguistiques et les libertés contre les violations et les atteintes illégales.

3) Toute personne a droit, de la part des autorités publiques compétentes et des tribunaux, de protéger ses droits linguistiques et ses intérêts légitimes, les droits linguistiques et les intérêts légitimes de ses enfants, de contester en justice les décisions, les actions ou les omissions des autorités publiques et des gouvernements locaux, des dirigeants et des employés, des entreprises et des personnes physiques qui violeraient les droits linguistiques et les libertés de l'homme et du citoyen.

4) Tous ont le droit de demander la protection de leurs droits linguistiques et de leurs libertés à la Verkhovna Rada d'Ukraine sur les droits de l'homme.

5) Chacun a le droit, après avoir épuisé toutes les formes et les mesures correctives internes, de protéger ses droits et libertés linguistiques auprès des institutions judiciaires internationales compétentes ou auprès des organismes compétents des organisations internationales auxquelles l'Ukraine est membre.

Мова документів про вибори та референдуми

1) Документація про вибори Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування, документація всеукраїнських і місцевих референдумів оформляється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, документація про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування за рішенням територіальної виборчої комісії, документація місцевих референдумів за рішенням місцевої ради оформляється і цією регіональною мовою (мовами).

2) Виборчі бюлетені друкуються державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова, виборчі бюлетені по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування за рішенням територіальної виборчої комісії можуть оформлятися і відповідною регіональною мовою (мовами).

3) Бюлетені для голосування на всеукраїнському або місцевому референдумі друкуються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова, що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, у бюлетені для голосування на всеукраїнському або місцевому референдумі за рішенням місцевої ради поруч із текстом державною мовою розміщується його переклад цією регіональною мовою (мовами).

[...]

Стаття 13.

Мова документів, що посвідчують особу або відомості про неї

1) Паспорт громадянина України або документ, що його заміняє, і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення поширюється й на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (записи актів громадянського стану і документи, що видаються органами реєстрації актів громадянського стану, документ про освіту, трудова книжка, військовий квиток та інші офіційні документи), а також документи, що посвідчують особу іноземця або особу без громадянства, у разі наявності письмової заяви особи.

2) Документ про освіту, отриману в навчальному закладі з навчанням регіональною мовою, за заявою особи виконується двома мовами - державною і поруч відповідною регіональною.

Стаття 14.

Мова судочинства

1) Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

2) Професійний суддя повинен володіти державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів.

3) Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

4) Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

5) Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

6) Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Стаття 15.

Мова досудового розслідування та прокурорського нагляду

Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування та прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.

[Текст статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013]

Стаття 16.

Мова нотаріального діловодства

Нотаріальне діловодство в Україні здійснюється державною мовою. [...]

Стаття 17.

Мова юридичної допомоги

Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника.

Стаття 18.

Мова економічної і соціальної діяльності

1) В економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови або мови меншин.

2) В економічній і соціальній діяльності об'єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовуються державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови.

3) У внутрішніх правилах підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності забороняється прийняття будь-яких положень, що виключають або обмежують у спілкуванні співробітників використання державної мови, російської, інших регіональних мов або мови меншин. В роботі підприємств можуть використовуватися й інші мови.

Стаття 19.

Мова міжнародних договорів України

Мовами міжнародних договорів України, а також угод підприємств, установ і організацій України з підприємствами, установами та організаціями інших держав є державна мова і мова іншої сторони (сторін), якщо інше не передбачено самим міжнародним договором.

Langue des documents concernant les élections et les référendums

1) Les documents relatifs à l'élection du président de l'Ukraine, des députés du peuple de l'Ukraine, des députés de la Verkhovna Rada de la République autonome de Crimée, des députés et des fonctionnaires des administrations locales, ainsi que les documents liés aux référendums nationaux et locaux doivent être publiés dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les documents relatifs aux élections des députés de la Verkhovna Rada de la République autonome de Crimée, des députés et des fonctionnaires des administrations locales, ainsi que les documents concernant les référendums locaux, sont également rédigés, par décision du conseil municipal, dans la langue régionale concernée.

2) Les bulletins de vote sont imprimés dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les bulletins de vote pour l'élection des députés de la Verkhovna Rada de la République autonome de Crimée, des députés et des fonctionnaires dans les administrations locales peuvent également, par décision de Commission électorale territoriale, être rédigés dans la langue régionale concernée.

3) Les bulletins de vote pour tout référendum national ou local doit être rédigé dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les bulletins de vote d'un référendum national ou local peuvent, par décision du conseil municipal, être publiés dans la langue officielle avec une traduction dans cette langue régionale.

[...]

Article 13

Langue des documents d'identité ou d'information sur le détenteur

1) Tout passeport ou document équivalent d'un citoyen de l'Ukraine ainsi que les informations sur son détenteur doivent être rédigés dans la langue officielle et, au choix du citoyen, dans l'une des langues régionales ou minoritaires en Ukraine. L'effet de cette disposition s'étend également à d'autres documents officiels d'identité ou d'information d'un citoyen de l'Ukraine à ce sujet (rapport et documents émis par l'état civil, certificat de scolarité, antécédents professionnels, carte d'identité et autres documents officiels), ainsi que les documents d'identité d'un étranger ou d'un apatride, si la demande est rédigée par le titulaire du document.

2) Tout document confirmant l'instruction reçue dans un établissement d'enseignement dans une langue régionale doit émis en deux langues, la langue officielle et la langue régionale concernée, sur demande du titulaire du document.

Article 14

Langue de la procédure

1) La procédure dans les affaires civiles, commerciales, administratives et pénales en Ukraine doivent être avoir lieu dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, les tribunaux peuvent tenir une procédure dans la langue régionale concernée, par consentement des parties. 

2) Tout juge qualifié doit avoir une connaissance de la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, l'État garantit la possibilité d'organiser la procédure dan s la langue régionale concernée. La nécessité d'assurer cette garantie doit être considéré dans la sélection du personnel judiciaire.

3) Toutes les parties impliquées dans une cause doivent soumettre au tribunal les documents et preuves de la procédure dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, le tribunal peut autoriser la présentation des documents et preuves énoncées dans cette langue régionale avec une traduction, le cas échéant, dans la langue officielle, sans frais supplémentaires pour les parties en cause.

4) Tout justiciable participant à une procédure judiciaire a le droit d'utiliser oralement lors de la procédure (pour les déclarations, les témoignages et les explications, les requêtes et les plaintes, poser des questions, etc.) sa langue maternelle ou une autre langue qu'il connaît, en utilisant les services d'un interprète, conformément à la législation établie sur la procédure. Dans une région où une langue régionale répond aux conditions de l'article 8 de la présente loi, le cas échéant, les services d'interprète sont fournis dans la langue régionale, sans frais supplémentaires pour ces justiciables.

5) Les documents d'enquête judiciaire doivent être dans la langue officielle.

6) Conformément à la procédure établie par la législation, les documents d'enquête judiciaire sont remis aux parties participant à la procédure (le défendeur dans une affaire pénale) dans la langue officielle ou dans une traduction dans leur propre langue ou une autre langue que parlent les participants.

Article 15

Langue des enquêtes préliminaires en matière de poursuites

Les travaux et les documents dans les enquêtes préliminaires et la supervision en matière de poursuites en Ukraine doivent être dans la langue officielle. En plus de la langue officielle au cours de l'enquête préliminaire et des poursuites pénales, il est possible d'utiliser les langues régionales ou minoritaires d'Ukraine et dans d'autres langues. Quiconque a le droit d'être informé sans délai, dans une langue qu'il comprend, des motifs de son arrestation ou de sa détention, et de la nature et des causes de l'accusation potée contre lui et de se défendre en utilisant cette langue, le cas échéant, avec l'assistance gratuite d'un interprète.

Article 16

Langue des actes notariés

Les actes notariés en Ukraine sont effectués dans la langue officielle. [...]

Article 17

Langue de l'aide juridique

L'avocat doit fournir une aide juridique aux personnes physiques et morales dans la langue officielle ou dans une autre langue que le justiciable juge acceptable.

Article 18

Langue des activités économiques et sociales

1) La principale langue utilisée dans les activités économiques et sociales des entreprises, des institutions et organismes publics est la langue officielle, ainsi que le russe et d'autres langues régionales qui sont utilisés librement.

2) La langue officielle, les langues régionales ou minoritaires ainsi que d'autres langues doivent être utilisées librement dans les activités économiques et sociales des associations de citoyens, des entreprises privées, des institutions et des organismes, des entrepreneurs privés et des individus.

3) Les règlements internes des entreprises, des institutions et des organismes de toute forme de propriété ne doivent pas inclure des dispositions qui interdisent ou limitent les employés de communiquer dans la langue officielle, dans la langue russe ou en d'autres langues régionales ou minoritaires. Les entreprises peuvent également utiliser d'autres langues dans leur travail.

Article 19

Langue des traités internationaux de l'Ukraine

Les langues des traités internationaux de l'Ukraine et des conventions d'entreprises, des institutions et des organismes de l'Ukraine avec les entreprises, les institutions et les organismes des autres États est la langue officielle et la langue de l'autre ou des autres parties, sauf disposition contraire par un traité international.

Розділ V

МОВИ ТОПОНІМІВ ТА ІМЕН ГРОМАДЯН

Стаття 27.

Мова топонімів

1) Топоніми (географічні назви) - назви адміністративно-територіальних одиниць, залізничних станцій, вулиць, майданів тощо - утворюються і подаються державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова або мова меншини, що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, поруч із топонімом державною мовою відтворюється його відповідник цією регіональною мовою (мовами). У разі потреби наводиться латиноалфавітний відповідник (транслітерація) топоніма, поданого державною мовою.

2) Відтворення українських топонімів регіональною мовою або мовою меншини (мовами) здійснюється відповідно до традицій мови відтворення. Їх відтворення іншими мовами здійснюється у транскрипції з державної мови.

3) Топоніми із-за меж України подаються державною мовою у транскрипції з мови оригіналу.

4) Картографічні видання, призначені для використання в Україні, готуються і видаються українською мовою.

Стаття 28.

Мова імен громадян України

1) Імена громадян України подаються державною мовою відповідно до українського правопису.

2) Регіональними та іншими мовами імена громадян України подаються відповідно до встановлених нормативів.

3) Кожен громадянин України має право використовувати своє прізвище та ім'я (по батькові) рідною мовою згідно із традиціями цієї мови, а також право на їх офіційне визнання. При використанні цього права запис прізвища та імені (по батькові) в паспорті громадянина України, паспорті громадянина України для виїзду за кордон та інших офіційних документах виконується у транскрипції з української, російської або іншої мови за вибором громадянина.

4) Запис прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах здійснюється із попереднім схваленням власника.

5) Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища та імені (по батькові) в паспортах та інших офіційних документах, у тому числі внаслідок порушення вимог частин третьої та четвертої цієї статті.

CHAPITRE V

LANGUES DES TOPONYMES ET DES NOMS DES CITOYENS

Article 27

Langue des toponymes

1) Les toponymes (noms de lieu) - le nom des unités administratives, des gares, des rues, des places, etc. - sont créés et présentés dans la langue officielle. Dans une région où une langue régionale ou minoritaire est employée, conformément au paragraphe 3 de l'article 8 de la présente loi, l'équivalent du nom de lieu dans la langue régionale concernée est indiqué à côté du nom de lieu présenté dans la langue officielle. S'il est nécessaire, la transcription du nom de lieu présenté dans la langue officielle est indiqué.

2) Les toponymes ukrainiens sont présentés dans la langue régionale ou minoritaire selon les traditions de la langue de présentation. Dans d'autres langues, ils sont présentés comme une transcription de la langue officielle.

3) Les toponymes provenant de l'extérieur de l'Ukraine sont présentés dans la langue officielle comme une transcription de la langue d'origine.

4) Les cartes destinées à être utilisées en Ukraine sont élaborées et publiées en ukrainien.

Article 28

Langue des noms des citoyens ukrainiens

1) Les noms des citoyens de l'Ukraine sont présentés dans la langue officielle avec l'orthographe ukrainienne.

2) Le nom des citoyens ukrainien en d'autres langues régionales doit être utilisé conformément aux normes établies.

3) Tout citoyen de l'Ukraine a le droit d'utiliser son nom et son prénom (patronyme) dans sa langue maternelle dans le respect des traditions de cette langue ainsi que le droit de les voir officiellement reconnus. Dans le cadre de l'exercice de ce droit, le prénom et le nom (patronyme) inscrits dans le passeport d'un citoyen ukrainien, un passeport étranger d'un citoyen ukrainien et d'autres documents officiels sont présentés comme une transcription de l'ukrainien, du russe ou de toute autre langue choisi par le citoyen.

4) Les nom et prénom (patronyme) dans les passeports et autres documents officiels sont présentés avec l'autorisation préalable du détenteur.

5) Tout citoyen ukrainien a le droit de corriger l'inscription erronée de son prénom et son nom (patronyme) dans les passeports et autres documents officiels, notamment en raison de la violation des dispositions des paragraphe 3 et 4 du présent article.